Чернівці – міський сайт
Чернівці – місто в Україні, адміністративний, політичний і релігійний центр Чернівецької області, важливий культурний та науково-освітній осередок України. Місто розміщене на південному заході України за 40 км від румунського кордону. Чисельність населення міста становить 264,3 тис. осіб. Територія Чернівців становить 153 км². Місто — центр Чернівецької агломерації, населення якої складає 723,1 тис. осіб.
Чернівці — історична столиця Буковинського краю, місто відоме архітектурними ансамблями, одна з яких — пам’ятка архітектури «Резиденція митрополитів Буковини і Далмації» — занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Місто кілька разів посідало важливі місця у різноманітних рейтингах туристичної привабливості, комфортності проживання тощо. У наш час за містом закріпився неофіційний статус — «Пісенна столиця України».
Найбільш поширена версія, що назва міста походить від городища, яке в «Списку городів руських дальніх і ближніх» згадується як Черн на Пруті (Чернь на Прутѣ). Цю версію запропонував Борис Тимощук, який назвав Черном Ленківське городище. На його думку, назва могла виникнути від того, що укріплення цитаделі були споруджені із землі та дубового дерева і відповідно мали чорний вигляд – на відміну від білих кам’яних стін. Після зруйнування Черна його мешканці переселилися на правий берег Пруту і заснували нове поселення «Чернівці», тобто «вихідці із Черна».
Іншу версію висунув ще понад сто років тому Раймунд Фрідріх Кайндль, який у своїй праці, присвяченій 500-річчю першої писемної згадки про Чернівці, пов’язував назву із особовим ім’ям. Дослідник розшифровував назву «Чернівці» як «поселення Чорного».
Цю версію згодом популяризував Юрій Карпенко, а розвивали Ігор Чеховський і Сергій Пивоваров. На основі аналізу назв буковинських сіл XV століття було встановлено, що значна частина пов’язана з іменами їх засновників і власників. Нащадки чи піддані Гаврила звалися гаврилівцями, Іванка – іванківцями, Юрка – юрківцями. Відповідно нащадки чи піддані Черна (Чорного) стали чернівцями. Наявність голосного «е» в першому складі свідчить, що корінь топоніма сягає часів, коли в староукраїнській мові ще не відбулося ствердіння шиплячих, – себто до XIII ст.
Одна з найдавніших згадок про «Черна» датується 1076 роком. Особова назва «Черн» могла бути усіченням давньослов’янського імені «Чернослав» чи «Чернислав», що засвідчено ще в XI столітті, а в молдавських грамотах – в першій половині XV століття.