Будь-яка людина хочаб раз у житті міряла артеріальний тиск. Кожен знає процес вимірювання, але рідко хто орієнтується в показниках тонометра. Цей прилад визначає тиск потоку на стінки судин у систолічний та діастолічний період. У першому випадку апарат фіксує, яким є тиск крові під час максимального скорочення серця, у другому – в момент найбільшого його розслаблення.
Відхилення від норми цих показників (більше або менше 120/80 мм рт. ст.) свідчить про наявність захворювань серцево-судинної системи.
Про що говорять зміни діастолічних показників?
Ідеальним артеріальний тиск має бути 120/80 мм рт. ст. Але на сьогоднішній день концепція підходу до нормального АТ дещо змінена та спрямована на індивідуальні особливості організму людини. Але все ж таки є рамки, вихід за які вважається небезпечним у будь-якому випадку.
Так, якщо тонометр стабільно показує 140/90 і більше міліметрів ртутного стовпчика – це означає, що можливим є початок артеріальної гіпертонії.
При систематичних показниках близько 90/60 виникають підозри на гіпотензію. Але на патологію може вказувати як зміни в обох показниках. Дуже часто за нормальні межі виходить один параметр. У разі при діагностиці лікар орієнтується саме нього.
Норми артеріального тиску у чоловіків та жінок
Протягом усього життя людини діастолічний тиск крові непостійний. У середньому його показники становлять 65±10 мм рт. ст. Після 50 років воно може трохи збільшиться. Нормальними числами тонометра такого віку вважаються до 90 мм рт. ст.
Про наявність захворювань не завжди можна судити з діастолічних змін. Констатування патології засноване на зіставленні верхніх та нижніх показників. Також звертається увага на пульсовий артеріальний тиск (числова різниця між систолічним та діастолічним). У нормі воно має становити 40 мм рт. ст.
Якщо верхнє підвищується, а нижнє залишається нормальним (пульсове теж збільшується) – це свідчить про можливі порушення у роботі органів кровообігу. Якщо різниця в показниках менше 40 міліметрів ртутного стовпчика, тобто діастолічний тиск підвищений, слід звернути увагу на функціонування нирок. Але це лише поверхневі визначення. Встановлення діагнозу – процес набагато складніший і залежить не тільки від перерахованих вище факторів.
| Вік (років) | Систолічний АТ (мм. рт. ст.) | Діастолічний АТ (мм. рт. ст.) | ||
|---|---|---|---|---|
| чол. | жін. | чол. | жін. | |
| 10-20 | 123 | 116 | 76 | 72 |
| 20-30 | 126 | 129 | 79 | 75 |
| 30-40 | 129 | 127 | 81 | 80 |
| 40-50 | 135 | 137 | 83 | 84 |
| 50-60 | 142 | 144 | 85 | 85 |
| 60-70 | 145 | 159 | 82 | 85 |
| 70-80 | 147 | 157 | 82 | 83 |
| 80-90 | 145 | 150 | 78 | 79 |
Чому підвищується
Повноцінне життя людини більшою мірою залежить від показників артеріального тиску, загалом, та діастолічного – зокрема. Підвищення нижнього тиску разом із верхнім говорить про порушення серцево-судинної діяльності. Збільшення лише нижньої цифри може свідчити про порушення роботи нирок, надниркових залоз, іноді про дисфункцію ендокринної системи.
Найчастіше причинами підвищення нижнього артеріального тиску є:
- Вроджені відхилення, хронічна ниркова недостатність, гломерулонефрит, пієлонефрит. Якщо в результаті патології відбулося зменшення просвіту судини органу, отже, надходить менше крові. На тлі такої дисфункції включається захисний механізм організму, і нирка починає виробляти елементи, що не допускають виведення з організму води та натрію повною мірою. Як результат, ці речовини збільшують кількість циркулюючої рідини, тобто зростає її тиск на стінки артерії.
- Гіпо-або гіпертиреоз. При нестачі або надмірній кількості йодних сполук в організмі також може спостерігатись підвищений нижній артеріальний тиск.
- Патології гіпофізу та надниркових залоз.
- Хвороби серця.
- Гормональний дисбаланс.
Якщо високий діастолічний тиск є одним із симптомів захворювань, його дуже складно повернути до нормальних показників. Воно погано піддається лікуванню як гіпотензивними медикаментами, так і народними засобами. Нерідко причиною високого діастолічного тиску є стрес, велике фізичне навантаження, кава та алкогольні напої. Як правило, у таких випадках нижній тиск підвищується разом із систолічним, і це явище носить тимчасовий характер.
Щодо симптоматики, то прояви на початковій стадії практично відсутні. Людина фізично відчуває наслідки високого діастолічного тиску, коли вже уражаються органи-мішені. Внаслідок чого може з’явитися біль у грудях та тяжкість, слабкість, безпричинна дратівливість, постійне безсоння, інші симптоми (залежить від того, на тлі якої хвороби розвинулося підвищене ДТ).
Після звернення до клініки, лікар вимірює артеріальний тиск, проводить огляд та призначає аналізи для виявлення основного захворювання. Найчастіше, пацієнту рекомендують зробити УЗД серця, нирок, щитовидки (залежно від передбачуваної патології), дослідження крові, сечі, моніторинг артеріального тиску та ЕКГ. Крім цього, іноді потрібна консультація окуліста, ендокринолога або інших лікарів.
Чому знижується діастолічний тиск
Якщо нижній тиск з’являється найчастіше в літньому віці, то низькі числа ДТ можуть бути і в юнацький період. Коли на тонометрі другий показник нижче 70 мм рт. ст., це говорить про те, що серцевий м’яз не має достатньої сили, щоб перекачувати необхідний об’єм крові.
Симптоми які можуть вказувати на низький діастолічний тиск:
- втома;
- запаморочення;
- задишка;
- потемніння в очах;
- проблеми із концентрацією;
- різкий занепад сил;
- забудькуватість;
- дрібні плями перед очима;
- постійно холодні руки та ноги;
- погана переносимість температурних змін;
- нудота;
- розлад травлення;
- низька температура тіла;
- відсутність статевого потягу.
Часто низькі показники діастолічного тиску виявляються випадково і є наслідком будь-яких патологій. Такий прояв може бути заснований на індивідуальних особливостях організму або генетичної схильності. У другому випадку знижений діастолічний тиск може спостерігатися у батьків та дітей, починаючи з юного віку. Але, як правило, у більшості випадків у процесі формування організму воно приходить у норму.
Що стосується серйозних захворювань, то показники менше 80 мм рт. ст. можуть спостерігатися при таких патологіях:
- серцева недостатність;
- туберкульоз;
- анемія;
- ниркова недостатність;
- виразка;
- вегето-судинна дистонія;
- остеохондроз;
- захворювання ендокринної системи;
- інфекції;
- дефіцит вітамінів, Е, С;
- виснаження;
- стреси;
- депресія;
- велика психоемоційна напруга;
- зміна клімату;
- побічна дія антибіотиків.
Причина зниження діастолічного тиску може бути виявлена лише після ретельного обстеження. Після звернення до клініки та первинного огляду лікар призначає необхідні аналізи, за результатами чого рекомендується лікування.
Низькі показники діастолічного тиску у солідному віці обумовлено зменшенням еластичності судин та холестериновими відкладеннями на їх стінках. Такий стан артерій означає збільшення ризику ускладнень серцево-судинної системи, оскільки воно призводить до підвищення ЦД та зменшення ДД. Через це у людей похилого віку нерідко розвивається ішемічне захворювання серця, від якого саме в цьому віці помирають найчастіше. Також було встановлено, що низький артеріальний тиск у людей старшої вікової групи є одним з факторів розвитку хвороби Альцгеймера.
Крім того, дуже важливими є нормальні показники діастолічного тиску для вагітних жінок. У разі зниження других параметрів тонометра, може порушитися кровообіг плода, тобто з’являться симптоми плацентарної недостатності. Результатом чого можуть стати ускладнення у вигляді викидня, фізичне та нервово-психічне відставання у розвитку плода.
Всесвітня Організація Охорони Здоров’я класифікує артеріальну гіпертензію саме за показниками діастолічного тиску. Так, I рівень захворювання діагностується, коли ДТ знаходиться в межах 90-100 мм рт. ст., II ступінь відповідає показникам від 100 до 110 мм рт. ст., III ступінь понад 110 мм рт. ст. Проведені дослідження показали, що на перепади нижнього артеріального тиску страждають найчастіше чоловіки.
Пояснити це можна тим, що представники сильної половини людства, частише чим жінки захоплюються алкоголем, курінням, жирною, гострою їжею та переїдають. Люди, які мають низьке ДТ, не впевнені в собі, мають мінливий настрій, постійне почуття провини. Вони нездатні чітко сформулювати життєву мету, немає особистої думки.