Гіперфункція щитовидної залози – що це таке

Гіперфункція щитовидної залози – що таке? При гіперфункції ендокринного органу організм людини працює з максимальним навантаженням, тобто на знос. Особливо небезпечне таке навантаження для серця, судин, якщо не зайнятися вчасно лікуванням, може бути спровокована миготлива аритмія, серцева недостатність. Змінюється психічний стан людини. Якщо людина не отримує лікування, то можливий розвиток психозу.

Гіперфункція щитовидки трапляється рідше, ніж гіпофункція. Це не захворювання, а синдром, що супроводжує хвороби щитовидної залози. Явище підвищеної секреції називають тиреотоксикозом, тому що надлишок гормонів є токсичним для людини. Якщо цей стан тривалий період не лікують, то можливий розвиток ускладнень, які можуть стати причиною інвалідності, а можливо ранньої смерті.

Що таке гіперфункція щитовидної залози? Це тиреотоксикоз – небезпечний стан, який не терпить зневажливого ставлення. Знаючи точні причини появи підвищеної секреції, можна її позбутися.

Захворювання, що супроводжуються тиреотоксикозом:

• Дифузний токсичний зоб. Досить часто (приблизно 20%) є винуватцем тиреотоксикозу.
• Функціональна автономія. Ця хвороба автономна, тобто не піддається регулюванню іншими органами.
• Зустрічається при вузлових новоутвореннях у залізі.
• Підгострий – при ньому відбувається руйнування тиреоцитів, у кров відбувається викид значної кількості гормонів.
• Аутоімунний тиреоїдит або хашитоксикоз. Захворювання аутоімунної природи може спровокувати руйнування тканин щитовидки.
• Йод-індукований тиреотоксикоз, тобто гіперфункція може утворитися при надмірному споживанні йоду. Наприклад, тривале вживання аміодарону, у якому багато йоду.
• Рак яєчників або його метастази можуть спричинити появу підвищених процесів.
• Медикаментозний тиреотоксикоз виникає при передозуванні тиреоїдних гормонів.
• Трофобластний тиреотоксикоз.
• Рак щитовидної залози. Наприклад, фолікулярна аденокарцинома призводить до гіперфункції у 5% випадків.
• Центральний тиреотоксикоз.
• Пухлина гіпофіза.
• Тривале лікування.

Підвищена функція щитовидної залози поставляє в кров більше, ніж потрібно гормонів, провокуючи прискорення руйнівних процесів. Коли пацієнт звертається зі скаргами, у нього вже розвивається хвороба. Гіпертиреоз відрізняється: первинний та вторинний. Все залежить від того, наскільки відбулися зміни до органу.

Первинний гіпертиреоз розвивається:

• субклінічний: розвивається безсимптомно, ТТГ нижче за норму;
• маніфестний: ТТГ нижче за норму, помітні перші ознаки хвороби;
• ускладнений: виявляється усіма симптомами захворювань щитовидки.

Сприяють розвитку гіпертиреозу дорослішання підлітків:

• гормональні зміни у цей період;
• травм психологічного характеру;
• погане харчування з нестачею йодовмісних продуктів;
• шкідливі звички;
• генетична схильність.

Останні три пункти вважаються головними причинами виникнення та стрімкого розвитку гіпертиреоїдизму.

Коли проявляється підвищена функція, симптоми змушують пацієнта звертатися по допомогу до лікаря. Головне, щоб захворювання не було занедбаним. Показники гіпертиреозу, які бувають при різних хворобах щитовидки, подібні до високого виробництва гормонів, але при кожному захворюванні є свої особливості.

Вони також залежать від:

• строків розвитку;
• складності перебігу недуги;
• ступеня зараження органу чи тканини.

Розвиток гіпертиреозу супроводжується порушенням у центральній нервовій системі, з розвитком захворювання можуть виникнути проблеми із серцем. Офтальмологічні проблеми виявляються у 45% пацієнтів: збільшення очного вирізу, екзофтальм, рухливість очного яблука обмежена.

Захворювання на гіперфункцію щитовидної залози, симптоми її бувають яскраво виражені, тому виявити проблему не так складно. Але бувають симптоми ледь помітними. Хвороба вражає переважно жіночу частину населення. Чоловіки страждають набагато рідше.

Підвищена функція у щитовидної залози симптоми її проявляються такими ознаками:

• тремтіння рук;
• різке зниження ваги;
• надмірна збудливість;
• мова швидка, плутана;
• емоційна неврівноваженість;
• надмірна активність у рухах;
• схильність до діареї;
• надмірна пітливість;
• пришвидшене серцебиття;
• нестабільний менструальний цикл;
• проблеми засинання, тривожний сон;
• тривожність, почуття страху;
• депресивний стан;
• підвищений апетит;
• тонке волосся;
• шарування нігтів;
• тяжко переноситься перегрів;
• загальна слабкість;
• відчуття ядухи;
• відсутність бажання щось робити.

Гіперфункція щитовидної залози, з переліченими вище симптомами, можуть проявитися у дітей. Такий стан у дітей викликає прискорення зростання та гіперактивність.

У деяких випадках гіпертиреоз може перерости в тиреотоксичний криз, під час якого різко загострюються всі прояви гіпертиреозу, це означає, що посилюється пропасниця, порушується серцевий ритм. Прогресування кризу може призвести до апатії та повної байдужості або довести до коматозного стану. Спровокувати тиреотоксичний криз можуть тяжкі навантаження, стреси, інфекції. Страждає від тиреотоксичного кризу лише жіноче населення.

Ефективне лікування неможливе без проведення досліджень щодо підтвердження діагнозу захворювання. Потрібно з’ясувати, який у пацієнта гіпертиреоз: тимчасовий чи щирий. Коли орган синтезує гормонів більше необхідної кількості, такий стан є істинним і називається хворобою Грейвса чи Базедовим захворюванням.

Але у разі, коли відбувається запальний процес, то проникність стінок у клітинах збільшується. Гормони за такої ситуації викидаються у кров зі збільшеною швидкістю. Синтез гормонів не збільшився. Цей збій тимчасовий. Зазвичай все приходить до нормального стану після невеликої корекції.

Виробляти ж лікування Базедової хвороби складніше. Щоб вибрати правильне лікування, потрібен точний діагноз.

Тому діагностика проводиться декількома етапами.

1. Вивчення симптомів починається із вислуховування скарг пацієнта.
2. Дослідження крові у лабораторних умовах.
3. Обстеження на УЗД.
4. Сцинтиграфія, КТ чи МРТ.

Вивчення симптомів дозволяє досвідченому ендокринологу розпізнати недугу, гіперфункцію щитовидної залози, але симптоми вимагають підтвердження, щоб призначити лікування. Тому після звичайного розпитування та пальпації лікар направляє на подальше обстеження.

Зазвичай проводять аналізи крові на гормони: вільних Т3 та Т4, а також ТТГ. Результати аналізів допомагають встановити факт захворювання та з’ясувати причину, що викликала її. Аналіз на наявність антитіл допомагає у визначенні дифузно токсичного зоба та аутоімунного тиреоїдиту.

УЗД показує наявність вузлів, за його допомогою визначаються розміри органу. Комп’ютерна томографія дозволяє уточнити місце зосередження вузлів.
Справа в тому, що іноді вузли можуть мати автономний характер. Працювати самостійно, нікому не підкоряючись. Цю недугу називають вузловий токсичний зоб.

Сцинтиграфія з радіоізотопами дозволяє розібратися в активності роботи органу. Вивчити стан новоутворень, чи є вони активними, який рівень їх активності.

Оскільки ендокринний орган має вплив на всі системи організму, а надмірна його активність може викликати важкі ускладнення, потрібні додаткові відомості про стан серцево-судинної системи.

Якщо необхідно, діагностику доповнюють відомості, отримані при біопсії. При призначенні цього методу обстеження не потрібно панікувати. Ця процедура абсолютно безболісна, але дуже ефективна, спосіб дає зрозуміти, які вузли: доброякісні або мають злоякісну природу.

За перших ознак захворювання не варто затягувати з візитом до лікаря. Ендокринолог розвіє всі ваші страхи, призначить лікування та надасть компетентні рекомендації.