Причини виникнення та лікування вузлів на щитовидці у жінок та чоловіків

За статистикою, під час обстеження щитовидної залози вузли на органі виявляють у 50% жінок та 30% чоловіків. Поява вузликових утворень багатьох приводить у паніку, але часто, якщо вузол не завдає пацієнту дискомфорту, лікарі обмежуються спостереженням стану людини. Але це не означає, що новоутворення безпечні. Щоб зрозуміти важливість призначеного лікування та необхідність диспансеризації, розглянемо, чим небезпечні вузли на щитовидній залозі, розміри та структуру утворення їх враховуючи.

Невеликі вузликові структури в щитовидній залозі не завдають дискомфорту і нерідко виявляються під час УЗД органу. Незважаючи на те, що маленька аденома (доброякісна освіта) рідко перероджується в ракову пухлину, нехтувати диспансерним обстеженням не потрібно: маленькі вузли можуть почати рости, призводячи до порушення роботи щитовидки.

Подивимося, чим небезпечні вузлики, що з’явилися:

• Зміна гормонального фону. Може збільшитися або знизитися синтез гормонів.
• Порушення обмінних процесів. Гормони щитовидної залози впливають майже на всі метаболічні процеси, і гормональні збої негативно впливають на роботу всіх систем та органів.
• Дискомфорт у горлі. Зростаючий вузлик дратує стравохід. У людини з’являється відчуття, що щось заважає у горлі, утруднюється ковтання.
• Проблеми із диханням. Тиск новоутворення на трахею заважає проходженню повітря та провокує кашльовий рефлекс.

Крім порушень функцій організму, вузликові утворення у щитовидній залозі провокують розвиток наступних патологій:

• дифузний зоб;
• кіста щитовидки;
• гіпо- та гіпертиреоз.

Ще одна небезпека – рак. За допомогою УЗД неможливо визначити, чи доброякісна або злоякісна структура у виявлених вузлів, а на ранній стадії онкологія протікає безсимптомно. Тому навіть якщо виявлені вузлики не впливають на самопочуття, необхідно пройти повне обстеження і при необхідності призначений ендокринологом курс лікування.

Ознайомившись з тим, чим небезпечні вузликові утворення, варто розглянути причини, з яких з’являються вузли щитовидної залози:

• нестача йоду;
• тривала емоційна перенапруга або часті стреси;
• гормональні збої;
• вікове зниження синтезу гормонів;
• порушення кровообігу в органі;
• травми шиї;
• новоутворення у гіпофізі;
• спадкова схильність;
• аутоімунні процеси;
• зниження імунітету;
• хронічні запальні процеси у організмі;
• неблагополучна екологічна обстановка;
• робота з токсичними або отруйними сполуками.

Можливі інші причини, пов’язані з негативним впливом на щитовидку. Але дослідження показали, що вузли рідко виникають під впливом лише одного фактора, найчастіше причиною захворювання є сукупність кількох негативних впливів.

Крім впливу несприятливих факторів деякі хвороби супроводжуються появою вузликових сполук:

• аутоімунний тиреоідит;
• вузловий зоб;
• онкологічний процес.

Важливо запам’ятати, що виявити причину та характер новоутворення самостійно неможливо. Уточнення діагнозу проводиться за допомогою лабораторного тестування та апаратного обстеження. Сукупність діагностичних методів дозволяє виявити та зупинити патологічний процес на ранній стадії.

У ендокринологів вузлові сполуки класифікуються за кількістю та структурою та розміром. За кількістю виділяють поодинокі та множинні.
Незважаючи на те, що множинні новоутворення на щитовидній залозі лякають пацієнтів більше, лікарі вважають найбільш небезпечним одиничний вузол. Це пов’язано з тим, що ракові пухлини розвиваються на одній ділянці органу, чаші один вузлик, що утворився, має злоякісну природу.

За структурою тканин виділяють:

1. Колоїдні. Складаються з колоїдної тканини із невеликими включеннями тироцитів. Повільно ростуть і дуже рідко перероджуються в злоякісні структури.
2. Аденома. Має у складі будь-які тканинні структури і росте повільно, може мимоволі розсмоктуватися. Іноді відбувається озлокачествлення клітин та розвивається рак.
3. Кіста. Вузлик складається з тканини та серозної або геморагічної рідини. Може швидко зростати, стискаючи структури щитовидки та чинячи тиск на прилеглі органи. Перероджується рідко.
4. Рак. Онкологічний процес протікає швидко, пухлина розростається та дає метастази. Злоякісні новоутворення найнебезпечніші для життя.

Перш ніж визначити, чи небезпечне це вузлове утворення, ендокринологи виявляють клітинний склад пухлини та її ехогенність.

Дрібні, які впливають самопочуття вузлики виявляються лише з допомогою УЗД, КТ чи МРТ. Але якщо комп’ютерна томографія є не у всіх клініках, УЗД є однією з доступних і недорогих методик. Під впливом ультразвуку виявляють як наявність вузликових вкраплень, а й характер проходження звуку через змінені тканинні структури.

За ехогенністю виділяють:

• Анехогенні. Вказують на наявність рідини. Це колоїдні вузлики.
• Гіпоехогенна структура має щільність нижче, ніж оточуючі тканини і вказує на появу кісти.
• Гетероехогенні. Складаються з різних клітин та мають неоднорідну щільність.
• Гіперехогенні. Свідчать про появу щільного вузла (аденома чи рак).

За розмірами вузлові освіти бувають 5 ступенів:

1. І – 8-10 мм. При пальпації не визначаються, не завдають хворому на дискомфорт. Виявляються випадково під час УЗД щитовидки.
2. ІІ – 10-15 мм. Функції організму не порушені, але якщо вузлики розташовані недалеко під шкірою, то якщо людина робить великий ковток рідини або ковтає слину, то під час ковтка на шиї з’являються контури щитовидної залози.
3. ІІІ – 20 мм. Поодинокі новоутворення можна пропальпувати, а при багатьох утвореннях видно невелике потовщення внизу шиї спереду.
4. IV – більше 20 мм, але менше 3 см. Якщо вузлики локалізовані близько до гортані або стравоходу, то можливі порушення ковтання та утруднення дихання. При розташуванні всередині або близько під шкірою візуально видно збільшення органу.
5. V– понад 3 см. Утворення здавлюють судини та прилеглі тканини, порушуючи кровообіг, ускладнюючи дихання та ковтання.

Результати УЗД видаються пацієнтам на руки після обстеження та, вивчивши інформацію на сайтах, пацієнт може приблизно визначити, що побачив узист. Але не варто захоплюватися самодіагностикою та вважати виявлені на щитовидці вузлики з низькою щільністю щодо безпечними. Розшифровка даних УЗД проводиться з урахуванням лабораторних досліджень, огляду та опитування пацієнта. Іноді здається невинними новоутворення містять ракові клітини.

Тепер перейдемо до симптоматики патології та розглянемо: вузли на щитовидній залозі – чим небезпечні та якими ознаками супроводжуються вузлові новоутворення.

Умовно симптоми поділяють на гормональні та негормональні.

Якщо вузликові новоутворення торкнулися залози, відповідальні за секрецію гормонів, відбувається зміна гормонального рівня.

Гіпотиреоз виникає через те, що щитовидна залоза виробляє менше гормонів.

У людини спостерігається:

• уповільнення обмінних процесів (починається набір ваги за нормального або зниженого харчування);
  порушення травлення (їжа засвоюється гірше і це негативно відбивається на роботі кишківника, коли запору чергуються з проносом);
• пригнічення серцево-судинної системи (уповільнення ритму серця, зниження артеріального тиску);
  зниження працездатності (з’являється слабкість, апатія);
• поява проблем зі шкірою і волоссям (шкірні покриви стають сухими, лущиться, а волосся втрачає блиск, січеться і ламається).

Гіпотиреоз легко запідозрити на вигляд хворого: бліда нездорова шкіра, тьмяне мляве волосся, зайва вага і уповільнені рухи.

Гіперсекреція супроводжується появою ознак тиреотоксикозу:

• прискорення метаболізму (людина багато їсть, але при цьому сильно втрачає вагу);
• підвищена нервова збудливість (хворі дратуються через дрібниці, страждають від безсоння та легкого тремору у верхніх кінцівках);
• тахікардія та аритмія (посилення серцебиття негативно позначається на стані міокарда);
• безпричинні підйоми АТ;
• гіпергідроз;
• біль у животі та інші диспепсичні розлади.

При деяких формах гіпертиреозу щитовидка збільшується в розмірі і можна зовні помітити потовщення нижнього відділу шиї.

Якщо вироблення гормонів не порушено, то невеликі вузлові утворення не приносять людині дискомфорту.

Ознаки патології з’являються лише за великих розмірах вузлика:

• відчуття стороннього тіла в трахеї або горлі;
• непродуктивний кашель;
• труднення ковтання;
• сиплість голосу;
• відчуття нестачі повітря (задишка, напади ядухи);
• неприємне почуття розпирання;
• косметичний дефект (потовщення нижньої частини шиї через зростання вузлів).

Підступність вузликових утворень, якщо де вони порушують гормональну секрецію, у цьому, що у початковій стадії патологія протікає безсимптомно. Зазвичай пацієнти звертаються за допомогою до ендокринолога на III або IV стадії, коли з’являється косметичний дефект або виникає дискомфорт, пов’язаний із диханням чи ковтанням.

Розібравшись, чим небезпечні вузли на щитовидній залозі, перейдемо до цілей, які переслідує діагностику.

Діагностичні заходи спрямовані не тільки на визначення характеру та розміру вузлової освіти, але й на виявлення причин та можливих відхилень в організмі.

Діагностика проводиться у кілька етапів:

• зовнішній огляд та пальпація;
• опитування пацієнта (з’ясовуються скарги та спадкова схильність);
  УЗД;
• КТ чи МРТ (для уточнення характеру вузлових утворень);
• сцинтиграфія (знімок після запровадження радіоактивних ізотопів йоду);
• лабораторні дослідження (тест на гормони, біохімія, загальні аналізи сечі та крові);
• ЕКГ.

При підозрі на злоякісне новоутворення або якщо близькі родичі хворого мали рак щитовидки, проводиться пункція. Тонкою голкою під місцевою анестезією беруть невелику кількість вмісту вузла. Біопсія проводиться під контролем УЗД.
Це лише загальний перелік діагностичних заходів. У разі необхідності пацієнтам призначають консультації вузьких фахівців, додаткові лабораторні дослідження або застосування апаратних методів діагностики.

Лікування патології проводять тільки після визначення характеру і розміру новоутворення, а також з урахуванням відхилень, що виникли в організмі. Самостійна спроба позбутися вузлових утворень завдасть непоправної шкоди організму тим, що буде втрачено час і прогноз одужання стане менш сприятливим.

Перш ніж підібрати лікувальну методику, ендокринолог визначає: вузол на щитовидній залозі – чи небезпечно це чи новоутворення не впливає на роботу органу.

Як уже говорилося вище, дрібні вузлики, що складаються з доброякісних клітин і не впливають на функції щитовидки, лікування не потребують. Таких хворих ставлять на диспансерний облік і спостерігають, щоб своєчасно виявити відхилення.

Якщо вузликові структури великого розміру або викликають порушення роботи органу, терапія підбирається з урахуванням тяжкості та характеру відхилень.

При гіпофункції щитовидної залози призначають препарати йоду та тиреоїдні гормони.

Крім специфічних препаратів, пацієнтам підбирають симптоматичне лікування для нормалізації тиску та серцевого ритму.

Показанням для операції є:

• виявлення ракових клітин під час цитологічного дослідження;
• великий розмір вузла;
• гіпертиреоз;
• кіста;
• проблеми з диханням чи ковтанням;
• швидке зростання вузликів.

При хірургічному втручанні, залежно від характеру патології, видаляється частина органу, або проводиться повна резекція щитовидки. Після операції пацієнтам підбирають замісну гормональну терапію.

На ранніх етапах захворювання хворим можуть рекомендувати малоінвазивні деструктивні методи:

1. Склеротерапія. Під контролем УЗД у вузол тонкою голкою вводиться етиловий спирт. Новоутворення розсмоктується або руйнується та замінюється невеликою ділянкою сполучної тканини.
2. Лазерне опромінення. Руйнування патологічного елемента проводиться променем лазера.
3. Абляція радіочастотами. За допомогою радіохвиль можлива деструкція елементів розміром до 3-4 см.

При виборі методики лікарі керуються не лише особливостями патології, а й віком та наявністю інших захворювань. Літнім людям або особам, які страждають на серцево-судинні хвороби, намагаються не проводити хірургічне втручання, а використовувати малоінвазивні методики у поєднанні з консервативною терапією.

Чим небезпечні вузли на щитовидці, залежить від їхньої локалізації, розміру та структури. Більшість виявлених дрібних новоутворень не впливають на організм людини і складаються з доброякісних клітин. Але щоб визначити небезпеку вузликів, потрібно пройти необхідне обстеження у ендокринолога.